Буш-балади біля річки

Що таке буша-балада

Буш-балада, буш-пісня або буш-поема — це стиль поезії та народної музики про життя, персонажів і ландшафт австралійського буша. Вона використовує просту схему римування, щоб розповісти історію, часто сповнену дії та пригод, барвистою, розмовною і дуже австралійською мовою. Тон коливається від комічного до жалобного. Теми — це саме життя аутбеку: перегін худоби та стрижка овець, посухи й повені, бушрейнджери, мандрівні робітники, розрив між містом і селом, а також зустріч корінних і європейських австралійців.

Звідки це взялося

Традиція зародилася з народних пісень, які привезли із собою британські та ірландські засланці й поселенці, і багато з них передавалися на слух, а не в друкованому вигляді. Упродовж наступних десятиліть вона виросла в окремий стиль і сягнула найширшої аудиторії наприкінці дев'ятнадцятого та на початку двадцятого століття, коли такі журнали, як The Bulletin, використовували поезію буша, щоб оспівувати товариськість і простого трудівника. Погоничі худоби, скотарі та стригалі були її героями, і багато з її найвідоміших пісень присвячені саме їм.

Лоусон, Патерсон і пісня Квінсленду

Генрі Лоусон і Банджо Патерсон — письменники, найбільше пов'язані з цією формою, і обидва належать до велетнів австралійської літератури. Патерсон написав слова «Waltzing Matilda» у 1895 році, і ця пісня є однією з найвідоміших бущ-балад усіх часів; Вінтон, ще одне містечко в Центральному Західному Квінсленді, має присвячений їй музей — Центр «Waltzing Matilda». Збірка Патерсона «Old Bush Songs» також допомогла перенести на папір традицію, яка жила переважно на слух.

Де це зараз

Буш-балади вже не такі популярні, як колись, але традиція не зникла. Клуби та фестивалі поезії буша діють по всій країні, а стиль продовжує жити в австралійській кантрі-музиці, яка протягом двадцятого століття поєднала його з американським кантрі, рок-н-ролом та іншими впливами. Виконавець на вечері в аутбеку, який поєднує розповідь, гумористичний вірш і пісню з приспівом, працює саме в цій традиції.

Чого очікувати від вечері

Після вечері на річковій сцені виступають місцеві артисти з піснями та історіями австралійської глибинки. Організатор сам визначає склад виконавців, і програма змінюється, тому цей путівник не називає імен артистів і не обіцяє конкретних пісень. На що ви можете розраховувати — це на стиль: історії, розказані заради сміху не менше, ніж заради історії, пісні про землю та людей, які на ній працювали, і публіка за столиками просто неба. Якщо вам до вподоби декламація не менше, ніж мелодія, ви потрапили саме туди.

Читати далі: Вечеря-шоу в аутбек: чи варто?

Слухаючи теми

Вам не обов'язково знати старі пісні, щоб насолоджуватися ніччю, але кілька тем варто послухати, адже вони знову і знову з'являються у віршах про бу́ш. Перегін худоби, довга подорож чередами через всю країну, — класичний сюжет, і саме Лонгріч виріс на скотопрогінних маршрутах. Повені та посухи йдуть одразу за ними, і в містечку на річці, яка одного року може бути ланцюгом біллабонгів, а наступного — кілометрів завширшки, вони аж ніяк не абстрактні. А ще є прірва між містом і бу́шем, яку зазвичай обігрують заради сміху, причому останнє слово завжди за мешканцем бу́шу.

Кому це не підходить

Якщо ви очікуєте концерт відомого виконавця, друковану програму чи повноцінну театральну виставу, то це не той вечір. Це невелика сцена просто неба під час вечері, з одним або кількома постійними артистами та публікою, яка щойно повечеряла. Тим, хто шукає більш постановочного дійства, варто звернути увагу на вечір на пароплаві з колесом, який додає поезію буша та світлозвукове шоу на березі річки, або просто насолодитися тутешньою сценою такою, якою вона є.